Тиха ріка - Історія про час який не владний над спогадами

Тиха ріка, стара верба
де човен гойдали на хвилях
Там юність злітала, як вільна весна
і мрія у серці бриніла
Там юність злітала, і мрія у серці бриніла.

Вода пам'ятає слова і думки,
що ми їй шептали ночами.
І перші обІІцянки, й перші пісні
лишилися в ній, поміж нами.
І перші обІІцянки лишилися в ній поміж нами

Від сходу до заходу, з року у рік
несу я у серці той спогад
Це місце для мене початок доріг
моя тиха пристань, мій берег
Це місце для мене моя тиха пристань, мій берег